Словарь української мови (1924)/пікинер
| ◀ пікати | Словарь української мови П пікинер |
пікинерія ▶ |
|
Пікине́р, пікині́р, ра, м. Пикинеръ. КС. 1899. XII. 301. А в пікинери вербували, та теж охочих. Шевч. 591. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. Грин. III. 601.