Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/піл

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
піл
Берлін: Українське слово, 1924

Піл, по́лу, м. Родъ наръ, помѣщающихся въ украинской хатѣ вдоль задней стѣны на всемъ пространствѣ между печью и боковой стѣной. Сим. 2. Чуб. VII. 382, 386. Ум. По́лик. Пирят. у. Поло́чок. У світлиці да на полочку ой шиє, шиє молода дівчина чорним шовком сорочку. Чуб. V. б.