Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пірнач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пірнач
Берлін: Українське слово, 1924

Пірна́ч, ча́, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся пе́рами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.