Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пірник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пірник
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́рник, ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.