Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/післанець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
післанець
Берлін: Українське слово, 1924

Післане́ць, нця́, м. 1) Посолъ, посланный. Гн. I. 143. Два післанці стоять на цвинтарних дверіх. Федьк. 2) Въ свадебномъ обрядѣ одно изъ дѣйствующихъ лицъ. Час післанцям додому. Грин. III. 526.