Словарь української мови (1924)/рабунок
| ◀ рабувати | Словарь української мови Р рабунок |
рав ▶ |
|
Рабу́нок, нку, м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.