Словарь української мови (1924)/райця
Зовнішній вигляд
◀ райце | Словарь української мови Р райця |
рак ▶ |
|
Ра́йця, ці, м. 1) Совѣтникъ. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120. 2) Ратманъ, членъ магистрата. В сватах пішли не аби які люде: бурмистрове та райці магистратські. К. ЧР. 297.