Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/райця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
райця
Берлін: Українське слово, 1924

Ра́йця, ці, м. 1) Совѣтникъ. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120. 2) Ратманъ, членъ магистрата. В сватах пішли не аби які люде: бурмистрове та райці магистратські. К. ЧР. 297.