Словарь української мови (1924)/ранкувати
| ◀ ранком | Словарь української мови Р ранкувати |
ранний ▶ |
|
Ранкува́ти, ку́ю, єш, гл. Проводить утро. О. 1861. III. 18. На калині зозуля, а на калині сивая там кує, ночує, ранкує, ніхто зозулі не чує. Чуб. V. 691. Де ти, Марусю, де ти, молода, сей ранок ранкувала? Ранкувала я, мої подружечки, у старшої дружечки. Нп.