Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/раптово

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
раптово
Берлін: Українське слово, 1924

Рапто́во, нар. Внезапно, неожиданно. А чому се ви не їсте? — раптово спитала їх, аж крикнула, пані Висока. Левиц. Пов. 210. Гладкий як гукнув на своїх та раптово як кинулися на штурму, дак не дали й брами зачинити. КС. 1885. VI. 349.