Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ратушний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ратушний
Берлін: Українське слово, 1924

Ра́тушний, а, е. 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.