Словарь української мови (1924)/рахман
Зовнішній вигляд
◀ рахкати | Словарь української мови Р рахман |
рахманний ▶ |
|
Рахма́н, на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. I. 220. III. 29. Kolb. I. 198—200. 2) Нищій. Поти рахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.