Словарь української мови (1924)/ревнивий
| ◀ ревне | Словарь української мови Р ревнивий |
ревний ▶ |
|
Ревни́вий, а, е. Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691.