Словарь української мови (1924)/реготати

by Борис Грінченко

◀ реготання

Словарь української мови Борис Грінченко Р реготати

реготатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Регота́ти(ся), чу́(ся), чеш(ся), гл. 1) Хохотать. Піч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Що Микита сміється, до Марусі береться; а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. Чуб. V. 177. 2) Ржать. Вх. Лем. 460.