Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/регітно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
регітно
Берлін: Українське слово, 1924

Ре́гітно, нар. Смѣшно, хочется смѣяться. Мені регітно, а він плаче. Сосн. у.