Словарь української мови (1924)/редута

by Борис Грінченко

◀ редечка

Словарь української мови Борис Грінченко Р редута

редька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Реду́та, ти, ж. Редутъ. Збіглось десятків п'ять гетьманських козаків на Кручену редуту. ЗОЮР. I. 267. Розвалилися редути і рови густою від низів і до вершини вкрилися травою. Щог. Сл. 9.