Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рейдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рейдити
Берлін: Українське слово, 1924

Ре́йдити, джу, диш, гл. Болтать, пустомелить. Хоча б оті пани не рейдили. Черк. у.