Словарь української мови (1924)/репиця

by Борис Грінченко

◀ репик

Словарь української мови Борис Грінченко Р репиця

репігати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ре́пиця, ці, ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. „На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому“. А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.