Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/решетити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
решетити
Берлін: Українське слово, 1924

Решети́ти, чу, тиш, гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться. Волч. у.