Словарь української мови (1924)/ризи
Зовнішній вигляд
◀ риззя | Словарь української мови Р ризи |
ризінка ▶ |
|
Ри́зи, зей, ж. мн. Родъ сбитаго изъ бревенъ деревяннаго желоба, по которому гуцульськіе древорубы спускаютъ съ горы внизъ срубленныя деревья. Шух. I. 178.