Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ризник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ризник
Берлін: Українське слово, 1924

Ри́зник, ка, м. 1) Ризничій, хранитель ризницы. 2) Шьющій церковныя облаченія.