Словарь української мови (1924)/рикати

by Борис Грінченко

◀ рикання

Словарь української мови Борис Грінченко Р рикати

рикнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рика́ти, ка́ю, єш, одн. в. рикну́ти, ну́, неш, гл. 1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, — збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. I. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н.-Волын. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Каменец. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. стр. 290. 3) Грозно кричать. Рикає, наче лев. К. МБ. II. 124.