Словарь української мови (1924)/рипіти
| ◀ рипиґатися | Словарь української мови Р рипіти |
рипкати ▶ |
|
Рипі́ти, плю́, пи́ш, гл. одн. в. ри́пнути, ну, неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Чуб. V. 197. Вози риплять, ярма бряжчать. Нп. Рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. I. 71.