Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рипіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рипіти
Берлін: Українське слово, 1924

Рипі́ти, плю́, пи́ш, гл. одн. в. ри́пнути, ну, неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Чуб. V. 197. Вози риплять, ярма бряжчать. Нп. Рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. I. 71.