Словарь української мови (1924)/роб
| ◀ ріяти | Словарь української мови Р роб |
роба ▶ |
|
Роб, ба, м. 1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. Староб. у. 2) Невольникъ, арестантъ. Угор. 3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. Ив. 55. 4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. К. Кр. 37. Роби́ти, ходи́ти яки́м, чиї́м ро́бом. Дѣлать какимъ либо образомъ, способомъ, манеромъ, дѣлать по чьему либо способу, образу. К Бай. 47. Не всі ми його робом ходимо. К. (О. 1862. III. 23). Пора.... про Україну робом иншим дбати. К. Бай. 68. А така думка, що нехай люде його робом роблять, то усе добре буде. МВ. II. 131. Ти мене слухай, а своїм робом не ходи. ЗОЮР. I. 147. Ходи́ти пра́вим, лихи́м ро́бом. Дѣйствовать справедливо, дурно. А хто правим ходить робом, того милуй. К. Псал. 13. І я їх покинув на волю їх серцю; нехай собі ходять лихим своїм робом. К. Псал. 190.