Словарь української мови (1924)/рогаль

by Борис Грінченко

◀ ровчак

Словарь української мови Борис Грінченко Р рогаль

рогань ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рога́ль, ля́, м. 1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Рудч. Чп. 255. Віл рогаль. 2) Родъ жука = Рогач 4. 3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так об'їла гусениця. Вх. Лем. 461.