Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рогачик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рогачик
Берлін: Українське слово, 1924

Рога́чик, ка, м. 1) Ум. отъ рогач. 2) мн. Родъ вышивки. Г. Барв. 216.