Словарь української мови (1924)/роговий
| ◀ рогове | Словарь української мови Р роговий |
роговка ▶ |
|
Рогови́й, а́, е́. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. I. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла вставив тільки на кінці пальців. Чуб. I. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова́ худо́ба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.