Словарь української мови (1924)/рогуля

by Борис Грінченко

◀ рогулька

Словарь української мови Борис Грінченко Р рогуля

роґлик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рогу́ля, лі, ж. 1) Искривленное бревно, искривленная палка. 2) Въ загадкѣ: самка рогатыхъ животныхъ. Ном. стр. 293. 3) Палка съ раздвоеніемъ на концѣ, употребляемая при ловлѣ раковъ для вспугиванія ихъ. О. 1861. XI. 116. Ум. Рогу́лька, рогу́лечка. Ном. № 13056.