Словарь української мови (1924)/роз'їздити

by Борис Грінченко

◀ роз'їзд

Словарь української мови Борис Грінченко Р роз'їздити

роз'їздитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роз'ї́здити, джу, диш, гл. Испортить ѣздой. Роз'їздили греблю.