Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розбагатіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбагатіти
Берлін: Українське слово, 1924

Розбага́тіти, тію, єш, гл. Розбагатѣть. Так розбагатіла! поли деру та спину латаю. Ном. № 1545.