Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розбрат

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбрат
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́збрат, ту, м. 1) Разрывъ дружественныхъ отношеній, вражда. К. Кр. 38. Жили добре, а пішло у їх на розбрат.