Словарь української мови (1924)/розбувати

by Борис Грінченко

◀ розбубнявіти

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбувати

розбуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбува́ти, ва́ю, єш, сов. в. розбу́ти, бу́ю, єш, гл. Разувать, разуть. Ходи, милий, роздіну, розбую. Чуб. V. 615.