Словарь української мови (1924)/розбіратися

by Борис Грінченко

◀ розбірати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбіратися

розбіснуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. розібра́тися, беру́ся, ре́шся, гл. 1) Разбираться, разобраться на части. 2) Раздѣваться, раздѣться. Не видав Гриць нагавиць: то ся вбірає, то розбірає. Ном. № 2595. Пані Висока не лягала й не розбіралась. Левиц. Пов. 290. Почав розбіраться. Геть розібрався, голий зостався. Грин. II. 127. 3) Усиливаться, усилиться. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Зміев. у. 4) Зазнаваться, зазнаться и начать что угодно дѣлать. Як створив Бог жидів, то вони перше й шанувались, а дальше роскоренились та й розібрались. КС. 1883. III. 670.