Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвеза

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвеза
Берлін: Українське слово, 1924

Розве́за, зи, ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91.