Словарь української мови (1924)/розвеза
| ◀ розварюватися | Словарь української мови Р розвеза |
розвезти ▶ |
|
Розве́за, зи, ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91.