Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвеселяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвеселяти
Берлін: Українське слово, 1924

Розвеселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. розвесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. Мет. 80. Мил. 221. Ох заболіла в мене головонька, шо нікому розвеселити. Чуб. V. 223. Ані я сплю, ані лежу, туги на серденьку не розвеселю. Чуб. V. 346.