Словарь української мови (1924)/розвиднятися

by Борис Грінченко

◀ розвидняти

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвиднятися

розвилина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розвидня́тися, ня́ється, сов. в. розви́днитися, ниться, гл. = Розвидняти, ніти. Саме розвиднятись стало. НВолынс. у. Вже на дворі стало розвиднятись. Левиц. Пов. 37.