Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвиднятися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвиднятися
Берлін: Українське слово, 1924

Розвидня́тися, ня́ється, сов. в. розви́днитися, ниться, гл. = Розвидняти, ніти. Саме розвиднятись стало. НВолынс. у. Вже на дворі стало розвиднятись. Левиц. Пов. 37.