Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвінчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвінчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розві́нчувати, чую, єш, сов. в. розвінча́ти, ча́ю, єш, гл. Развѣнчивать, развѣнчать. Сами його розвінчали, скинули з престола. ГІ. 101.