Словарь української мови (1924)/розвішувати

by Борис Грінченко

◀ розвішати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвішувати

розвіяти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розві́шувати, шую, єш, сов. в. розві́шати, шаю, єш, гл. Развѣшивать, развѣсить. МВ. II. 134. Накупив бубликів, розвішав їх уночі перед вікнами. Рудч. Ск. I. 188. Ой я тую одеженьку по тину розвішу. Чуб. V. 719.