Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгардіяшити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгардіяшити
Берлін: Українське слово, 1924

Розгардія́шити, шу, шиш, гл. Производить безпорядокъ, неурядицу, буянить. Максимові хотілось самому битись, рубатись, розгардіяшити. Мир. ХРВ. 128.