Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгасати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгасати
Берлін: Українське слово, 1924

Розгаса́ти, са́є, сов. в. розга́сти, сне, гл. безл. Размерзать, размерзнуть, таять, растаять. Саме спочатку весни розгасло так, що крий Боже! таке багновище, що ні йти, ні їхать. Канев. у. То була грязь затужавіла, як мороз був, а тепер то знов розгасла. Волч. у.