Словарь української мови (1924)/розгрібати

by Борис Грінченко

◀ розгризтися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгрібати

розгріматися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розгріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розгребти́, бу́, бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.