Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгрішати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгрішати
Берлін: Українське слово, 1924

Розгріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. розгріши́ти, шу́, шиш, гл. Разрѣшать, разрѣшить, отпустить грѣхи. Гн. II. 141.