Словарь української мови (1924)/розгублювати
| ◀ розгубити | Словарь української мови Р розгублювати |
розгублюватися ▶ |
|
Розгу́блювати, люю, єш, сов. в. розгуби́ти, блю́, биш, гл. Растеривать, растерять. Ліжника не зробила і вовницю розгубила. Чуб. V. 1143.