Словарь української мови (1924)/розгублювати

by Борис Грінченко

◀ розгубити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгублювати

розгублюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розгу́блювати, люю, єш, сов. в. розгуби́ти, блю́, биш, гл. Растеривать, растерять. Ліжника не зробила і вовницю розгубила. Чуб. V. 1143.