Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роздзявляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роздзявляти
Берлін: Українське слово, 1924

Роздзявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. роздзя́вити, влю, виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Чуб. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. К. Псал. 190. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами. Левиц. I. 31.