Словарь української мови (1924)/роздлубати

by Борис Грінченко

◀ роздіти

Словарь української мови Борис Грінченко Р роздлубати

роздмухати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роздлу́бати, баю, єш, гл. 1) = Роздовбати. 2) Понять. Ніяк не роздлубаю, що воно є.