Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роздлубати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роздлубати
Берлін: Українське слово, 1924

Роздлу́бати, баю, єш, гл. 1) = Роздовбати. 2) Понять. Ніяк не роздлубаю, що воно є.