Словарь української мови (1924)/роздобуток

by Борис Грінченко

◀ роздобуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роздобуток

роздовбати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роздобу́ток, тку, м. 1) Раздобываніе, добываніе, добыча, промыселъ. К. ПС. 141. А ну лишень на роздобутки. О. 1862. II. 54. Опріч хліборобства, инших роздобутків не трапляється. О. 1861. XI. 112.