Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роздухати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роздухати
Берлін: Українське слово, 1924

Роздуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. розду́хати, ха́ю, єш, гл. Раздуть. Піди лишень та роздухай самуварь. Херс. у. Слов. Д. Эварн.