Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роздягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роздягати
Берлін: Українське слово, 1924

Роздяга́ти, га́ю, єш, сов. в. роздягти́, гну́, неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Од всіх в світлиці зачинившись, себе там стала роздягать. Котл. Ен. V. 20.