Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розжалобити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розжалобити
Берлін: Українське слово, 1924

Розжа́лобити, блю, биш, гл. Разжалобить. Г. Барв. 10, 226. Треба його розжалобити, щоб тільки він заплакав, то йому й легше буде. Кв. I. 106.