Словарь української мови (1924)/розжаляти
| ◀ розжалуватися | Словарь української мови Р розжаляти |
розжалятися ▶ |
|
Розжаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розжа́лити, лю, лиш, гл. Разжалобливать, разжалобить. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю. Гн. I. 182. Десь у тебе, Марусе, кам'янеє сердечко: вечір стоїш, не заплачеш, матінки не розжалиш. Мет. 203. Батенька розжалила. Чуб. III. 190.