Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розжаляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розжаляти
Берлін: Українське слово, 1924

Розжаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розжа́лити, лю, лиш, гл. Разжалобливать, разжалобить. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю. Гн. I. 182. Десь у тебе, Марусе, кам'янеє сердечко: вечір стоїш, не заплачеш, матінки не розжалиш. Мет. 203. Батенька розжалила. Чуб. III. 190.