Словарь української мови (1924)/роззлоститися

by Борис Грінченко

◀ роззіхатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роззлоститися

роззнавати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роззло́ститися, щуся, стишся, гл. Разозлиться, разсердиться. Гн. II. 32. Вони сі посварили і як сі дочка роззлостила те й ударила матір. Гн. II. 255.